поляризація

поляриза/ція , род. поляризації

1) діелектрична – виникнення дипольного електричного моменту у діелектрика, поміщеного у зовнішнє електричне поле; явище зміщення електричних зарядів діелектрика під впливом зовнішнього електричного поля зумовлює виникнення внутрішнього електричного поля з протилежним напрямком, наслідком чого є зменшення прикладеного поля; 2) хвиль – явище порушення симетрії розподілу збурень у поперечній хвилі (наприклад, напруженостей електричного або магнітного полів в електромагнітних хвилях) відносно напрямку її поширення; 3) електронна – наявність переважної орієнтації спінів електронів у даному стані.

Поляризація характеризує властивість світлових і електромагнітних коливань відбуватися в одній певній площині (Сивухін).

Різними впливами на систему можна досягти нерівноважної заселеності зєємановських рівнів, тобто нерівноважної поляризації (Сивухін).